Теория и практика

Що таке колектив?

Це згуртована дружність,

Це єдина душа,

Мрії і почуття.

Це велика сім’я,

І могутня, й потужна,

У якій зручно всім

Крокувать в майбуття.

І. Ковальова

ДИТЯЧИЙ КОЛЕКТИВ

Єдина справжня розкіш —

це розкіш людського спілкування

Сент-Екзюпері

Протягом усього життя людина спілкується з іншими людьми.

Новонароджений не стане людиною в повному значенні цього сло-

ва, якщо ростиме за межами людського спілкування. У будь-якому

віці людина не може уникнути взаємодії з іншими людьми, бо вона

є соціальною істотою.

Люди спілкуються один з одним під час діяльності. Вони обмі-

нюються досвідом, уявленнями про світ, спогадами і планами на

майбутнє, ціннісними орієнтаціями.

Дитина ж є істотою не тільки соціальною, а й такою, що тіль-

ки починає формуватися і розвиватися. Потреба взаємодіяти з ін-

шими дітьми проявляється по-різному залежно від віку малюка.

У ранньому віці потреба в спілкування з іншими дітьми не відсте-

жується. Тільки іноді (на третьому році життя) діти помічають од-

нолітків лише тоді, коли ті стають перепоною на шляху до бажа-

ної іграшки. На другому і третьому роках життя дитина повторює

рухи інших дітей і їх прості дії: носить стільці по кімнаті, складає

іграшки в коробку тощо.

Малюки дошкільного віку виявляють бажання грати з інши-

ми дітьми, а старші дошкільники і взагалі не можуть грати нао-

динці: вони прагнуть щось розповідати іншим, виконувати разом

різні дії.

Наприкінці дошкільного віку дитина навчається таким емоці-

ям і почуттям, які допомагають їй установлювати продуктивні від-

носини з однолітками. У неї формуються основи відповідального

ставлення до результатів своїх дій і вчинків. Відповідальність про-

буджує почуття причетності спільній справі, почуття обов’язку.

У шість років дитина спроможна розуміти етичне значення від-

повідальності. У грі і в житті, у відносинах із дорослими й одно-

літками дитина набуває значного досвіду відповідальної поведін-

ки, яка в майбутньому впливатиме на ставлення дитини до нових

обов’язків у школі. Спільна щоденна робота молодших школярів,

схожі інтереси, що поступово набувають суспільного значення,

спонукають дітей брати активну участь у різних видах навчальної

і позашкільної роботи.

Що ж таке дитячий колектив? Чим він відрізняється від групи дітей?

Колектив (лат. сollectives — збірний) — група людей, об’єд-

наних спільними інтересами, діяльністю

Колектив

(за метою та характером взаємодії)

Це група, у якій місце, поло-

ження та поведінку членів ре-

гламентовано правилами орга-

нізації, що є частиною держави

або інших структур та інститу-

тів. Це завжди чітко організо-

вана група, члени якої мають

певні права і обов’язки, визна-

чені в інструкціях та інших до-

кументах

Це сукупність осіб, взаємовід-

ношення між якими заснова-

ні на особистих перевагах, які

зазвичай виникають на основі

спільних захоплень та інтересів.

Задача педагога, який керує формальним дитячим колективом, —

визначити структуру відношень, що склалися в групі, враховуючи

особливості неформального спілкування, з метою створити умови

для успішної реалізації можливостей і здібностей кожної дитини.

Педагог може залучати в помічники лідерів неформальних груп

у колективі, активно з ними співпрацювати.

  

ЕТАПИ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВУ

Процес згуртування дитячого колективу відбувається в декіль-

ка етапів, кожен з яких має свої особливості.

І етап. Становлення колективу та прийняття його членами одне одного

Об’єднання дітей перетворюються на групу зі спільною метою

та завданнями.

На цьому етапі між членами групи здійснюються безпосередні

контакти, які базуються на емоційному прийнятті чи неприйнят-

ті одне одного.

Важливу роль на першому етапі згуртування дитячої групи ві-

діграє спілкування.

ІІ етап. Формування колективної солідарності

На цьому етапі відносини між членами групи опосередковані

характером спільної діяльності; спілкування стає відкритим, зрос-

тає довіра одне до одного; члени групи здатні приймати спільні рі-

шення. Група дітей зі спільною метою і завданнями поступово стає

колективом.

На етапі формування колективної солідарності відносини між

членами колективу складаються переважно неформально, що

сприяє поліпшенню якості їх роботи. Найголовнішим завданням пе-

дагога на цьому етапі є формування дружньої атмосфери в колекти-

ві та створення оптимального соціально-психологічного мікрокліма-

ту в ньому. Цьому сприяють прояви доброзичливості, оптимістичне

світосприймання, відкрите спілкування з членами колективу.

ІІІ етап. Етап прагнення групового успіху

Від розвитку кожного члена колективу залежить розвиток

усього колективу, його дієздатність. Залежно від характеру колек-

тиву його вплив на кожного з членів може бути як позитивним, так

і негативним.

Таким чином, дитячий колектив — це підсумок і мета органі-

заційної та виховної роботи педагога. Колективом можна назвати

групу дітей, що знаходиться на третьому етапі розвитку.

На всіх етапах розвитку дитячого колективу педагоги здій-

снюють цілеспрямовану системну роботу щодо його згуртованості.

Вихователі послідовно ставлять перед колективом певні цілі, до-

сягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення до гли-

бокого почуття обов’язку. Важливо продумати таку систему роботи

для колективу загалом і для кожної дитини зокрема.

Засобом згуртування дитячого колективу є і формування в ньо-

му традицій. Особливо важливі так звані «традиції щоденного

вжитку» — дотримання певних правил поведінки, законів існу-

вання в повсякденному житті (наприклад, «у нашому класі не за-

пізнюються на урок», «у нашій групі діти допомагають одне одно-

му», «у нашій групі діти николи не обманюють» та ін.). Традиції

колективу виховують у дітей почуття обов’язку, честі, гордості за

колектив, його успіхи в навчанні та праці.

ЗАКОНИ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ

1. Закон правди

Запам’ятай -  правда необхідна не лише тобі, а й людям, які

тебе оточують. Будь правдивим!

2. Закон добра

Будь добрим до ближнього, і добро повернеться до тебе.

3. Закон турботи

Перш ніж вимагати уваги до себе, прояви її до оточуючих

людей. Пам’ятай про їхні інтереси та потреби.

4. Закон любові

Любов — одне зі стародавніх і найбільш шанованих

почуттів, не соромся її.

5. Закон милосердя

Тобі сьогодні добре, але поруч можуть бути люди,

у яких сльози на очах. Не забувай про них!

6. Закон поваги

Хочеш, аби тебе поважали, — поважай людську

гідність інших.

7. Закон старості

Пам’ятай: старість поважають усі народи,

будь цивілізованим.

8. Закон свободи

Кожна людина хоче бути вільною. Коли відстоюєш свою

свободу, не забувай про свободу іншої людини.

9. Закон сміливості

Учора ти злякався, але сьогодні ти в нашому колективі.

Будь сміливим!

10. Закон честі

Згадуй про свою фізичну силу лише наодинці із собою.

Пам’ятай про свою духовну силу, обов’язок,

шляхетність, гідність.